Перші українські поселенці в Канаді цінували та зберігали чимало власних традицій, в тому числі й пов’язані з коханням, розбудовою стосунків та одруженням. Але й адаптація до канадських норм і цінностей теж була дуже важливою. Вже в 1910-х рр. вийшло кілька книг і журналів, що популяризували українсько-канадський стиль романтичних стосунків між закоханими. Порадник для залюблених пропонував приклади романтичного листування, а також поради щодо етикету романтичних стосунків. Журнал Каменярі, котрий видавали студенти для студентської ж аудиторії, навчав дітей українських першопоселенців, які мешкали по великих містах, зокрема й тому, як знайти баланс між українськими традиціями та канадськими нормами й цінностями. 

Порадник для залюблених було надруковано українською мовою в 1913 році. Він містить приклади листів між закоханими і має докладний розділ про етикет закоханих. У книзі розказується, як найкраще розпочати романтичні стосунки, що дарувати, де зустрітися для першого побачення, коли зробити пропозицію, як перейти від зустрічання до шлюбу й т.д. Вступ до книги прямо про це говорить: «В цій книжочці подамо коротенько вказівки, як поводитись, щоби взбудити правдиве і щире кохання, та що робити, щоби воно процвітало як найдовше».

Дуже молодий вік нареченої та шлюби за домовленістю були досить поширеними явищами серед канадських українців у 1910-х роках. Порадник звертається до віку наречених та міри заангажованості родичів (хоча не безпосередньої) в коханні, стосунках наречених та підготовці до весілля; наводяться приклади про можливість для дівчат зробити власний вибір. Наприклад, в одному з листів-взірців дівчина пише листа до коханого і каже, що батьки змушують її одружитися з іншим. Коханий просить її почекати: «Незабаром Ти будеш повнолітня, і будеш розпоряджати сама своею долею».

Книга також звертається до розподілу гендерних ролей у парі. Від жінки, звичайно ж, вимагалося приховувати свої почуття і не демонструвати симпатій до чоловіка.  Вона мала чекати, поки чоловік зробить перший крок, і лише тоді могла сказати про свої почуття у відповідь: «Початок має зробити мущина. Женщині цього робити не можна. Женщина тільки мусить вижидати, а мущина не повинен довго мучити її нетерпеливим вижиданням». Вона могла говорити про свої почуття лише у відповідь на його, як подається в одному з листів-взірців: «Я люблю Тебе, Міхасю, вже від давна. Але я не могла якось признати ся перед Тобою, що Тебе люблю. Аж Твій лист отворив мені уста».