На початку ХХ століття близько 170000 українців іммігрували до Канади. В той час України як незалежної країни ще не існувало, тож чимало нових іммігрантів прибували за паспортами, виданими Австро-Угорською імперією. Коли почалася Перша світова війна, іммігрантів, які прибули до Канади в пошуках кращого майбутнього з австро-угорськими паспортами, затаврували як «громадян ворожої держави». Для тих, хто походив із Австро-Угорщини, отримати назву громадян ворожої держави означало обмеження соціальних і політичних прав. Такі люди мешкали на периферії суспільства без жодного соціального чи політичного статусу, крім статусу потенційних ворогів. Вихідці з Німеччини чи Австоро-Угорщини під час війни вважалися для Канади ярмом. Під час Першої світової війни в Канаді було інтерновано близько 8579 громадян ворожих держав. Інтернування важливе для розуміння історії громадян ворожих держав, оскільки це позбавляло деяких людей їхнього застановчого права – права на свободу. Через інтернування вони опинялися в позиції, коли до них ставилися як до військовополонених.

Історію інтернування – як у загальних рисах, так і в деталях – досить добре задокументовано. До інтернованих ставилися, як до звичайних злодіїв, змушували працювати на громадських роботах і по відношенню до них застосовували закони, що виходили за рамки воєнних законів, згідно яких зазвичай ставилися до військовополонених.

Через дискримінаційні закони того періоду бути українцем у Канаді було важко, бо чимало мешканців Канади мали примусово реєструватися як громадяни ворожих держав, коли існувала постійна загроза опинитися в таборі для інтернованих. Українські газети, наприклад, Український голос без кінця друкували статті, в яких доводили відданість українців Канаді, а також «інструкції» для українців, аби допомогти їм уникнути таборів для інтернованих. Наприклад, газети радили не ходити попід залізничними мостами, не висловлювати своїх думок, а також уникати готелів і барів.

Не просто було українцям орієнтуватися в новому для них світі. Чимало іммігрантів не знали англійської мови й іноді цей мовний бар’єр їм було важко здолати, через що вони опинялися в прикрих ситуаціях. Однією з таких проблем, про які писав Український голос, було англійське слово «про» (pro). Через незнання англійської мови це слово легко плутали з українським словом «проти». Тож, якщо когось запитували, чи він був про-німецьки налаштований, він плутав це слово зі словом «проти Німеччини» і починав гаряче переконувати, що був налаштований про-німецьки.