В 1911 році двадцятирічний Яків Майданик іммігрував до Канади зі Свидової (нині це село в Західній Україні). Вдень він працював іконописцем і в «Крамниці товарів Церкви Провидіння» в Вінніпезі (провінція Манітоба), а ввечері малював карикатури. Вигадані ним герої, «Вуйко Штіф Табачнюк»і «Наша Мері», сатирично висміювали ранні роки іммігрантського життя в Канаді. Впродовж 1914–1930 рр. вони регулярно з’являлися на сторінках Новин, Канадійського фермера й інших україномовних газет і альманахів, що мали поширення по всій території Канади. Треба відзначити три листа між Вуйком Штіфом (тобто дядьком Стівом), котрий знаходився в Канаді, та його дружиною Явдохою, котра все ще перебувала в Україні разом з їхніми дітьми, чекаючи від чоловіка звістки, що вже час їхати до нього в Канаду. Майданик написав ці три фіктивні листи, щоб змалювати гумористичну (хоча й реалістичну) картину того, як відбувалося листування між членами родини в перші роки імміграції, коли швидко мінялися звичаї та мова.

Іммігранти їдуть геть із рідних країв через різні причини: економічні проблеми, політична ситуація, возз’єднання родини чи природні катаклізми. Загалом, якими б не були причини, іммігранти перебираються до іншої країни, аби покращити своє життя. Однак імміграція приносить новоприбулим як переваги, так і проблеми. Одним з головних бар’єрів на шляху плавної інтеграції є мова. Непорозуміння та плутанина – це типові складнощі, що їх доводилося долати новим канадцям. До того ж іноземний акцент і культурні дивацтва можуть спровокувати дискримінацію та расову нетерпимість, особливо під час пошуку роботи чи намагань прилаштуватися до місцевої громади. Для багатьох новоприбулих значно простіше вдавати з себе «типових канадців».

Яків Майданик опинився саме в такий ситуації: йому довелося вивчити нову мову, знайти роботу й адаптуватися до нового культурного середовища в Канаді. Майданик спочатку працював робочим на Канадській тихоокеанській залізниці (КТЗ), прокладаючи залізничне полотно через Манітобу. Його головна фінансова мета полягала в тому, щоб швидко заробити грошей для втілення в життя своєї мрії – вивчати мистецтво в Парижі. Однак важка фізична праця не пасувала його природі та вмінням. Майданик був обдарованим митцем – він навчався в текстильно-орнаментальній школі в Кракові, а також був талановитим художником-карикатуристом й іконописцем. Він скоро почав шукати іншу роботу замість КТЗ. Тим не менше, досвід роботи на залізниці був цінним і дав йому персональний досвід і глибоке розуміння життя багатьох молодих чоловіків, які прибули до Канади під час ранньої доби імміграції.